Обсуждение украиноязычной ...

Здесь обсуждают тему «Обсуждение украиноязычной фантастики [укр.]» Подсказка book'ашки

Вы здесь: Форумы fantlab.ru > Форум «Произведения, авторы, жанры» > Тема «Обсуждение украиноязычной фантастики [укр.]» поиск в теме

Обсуждение украиноязычной фантастики [укр.]

Страницы:  1  2  3  4  5 [6]  7  8  9 ... 15 16 17 18 19  написать сообщение
 автор  сообщение


миродержец

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 09:40  
ЯэтоЯ, у Алексея Толстого была пьеса "Бунт машин", по мотивам К.Чапека. Еще роботы в ранней советской фантастической литературе появляются у Александра Грина. В романе "Золотая цепь"(1924) действует робот Ксаверий и в повести "Серый автомобиль"(1925), где герой влюбляется в механическую куклу, внешне похожую на девушку Корриду. Но в этих произведениях Грин ближе не к Чапеку, а к Гофману, к его "Песочному человеку". Можно вспомнить и Г.Майринка, с его "Големом".
Украинская фантастика 50-70 годов тоже щедро насыщена роботами. Есть они и у Н.Дашкиева, и у В.Владка. У Л.Сапожникова для них есть даже собственное название "дроботы", у И.Росоховатского — "сигомы".
eXteSy, Залізний бунт" В.Владка — це перероблений варіант повісті "Ідуть роботарі", яка вийшла ще до війни. Письменник бажав підняти художній і науковий рівень свого твору і переребив у роман. Радянські космонавти на Венері іншого прапору й не могли підняти...
"Фіолетова загибель" цікава не лише показом форми інопланетного життя(здається — пліснява), але й добре розробленими характеристиками героїв. З оцінкою "Сивого капітана" погодитися не можу.
марко , спасибо за информацию по Борису Штерну. Можно добавить в Антологию и его книгу.
том17. Борис Штерн Эфиоп. Записки динозавра

Может у кого то есть мысли, каких еще украинских фантастов конца ХХ века можно добавить в Антологию?


активист

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 11:38  


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 11:41  
Чтобы не быть голословным — насчёт списанных сцен — сегодня нашёл в сети и выписал цитаты:
Затерянный мир:

цитата

Я заснул только с рассветом и, проснувшись, увидел у себя на икре что-то странное. Во время сна правая штанина у меня немного вздёрнулась, и теперь между ней и носком на ноге сидела большая багрово-красная виноградина. Удивлённый этим, я только дотронулся до неё, и вдруг, к моему величайшему ужасу и отвращению, виноградина лопнула у меня между пальцами, брызнув во все стороны кровью. На мой крик прибежали оба профессора.
— Чрезвычайно любопытно! — сказал Саммерли, нагнувшись надо мной. — Громадный клещ и, насколько мне известно, не занесённый ни в один определитель.
— Мы пожинаем первые плоды наших трудов, — назидательным тоном прогудел Челленджер. — Придётся назвать его Ioxodes Maloni. Но, мой юный друг, что значит такой пустяк, как укус клеща, по сравнению с тем, что ваше имя будет напечатано в славных анналах зоологии! К несчастью, вы раздавили этот великолепный экземпляр в момент его насыщения.
— Какая мерзость! — воскликнул я.
В знак протеста профессор Челленджер поднял свои мохнатые брови и успокоительно потрепал меня по плечу.
— Учитесь смотреть на вещи с научной точки зрения, развивайте в себе беспристрастность учёного, — сказал он. — Для человека с философическим складом мышления, вроде меня, например, этот клещ с его ланцетовидным хоботком и растягивающимся желудком является таким же прекрасным творением природы, как, скажем, павлин или северное сияние. Мне больно слышать, что вы отзываетесь о нём столь неодобрительно. При известном старании мы сможем раздобыть второй такой же экземпляр, в этом я не сомневаюсь. — Я тоже в этом не сомневаюсь, — мрачно проговорил Саммерли, — ибо этот второй экземпляр только что залез вам за шиворот.
Челленджер так и подскочил на месте и, взревев, как бык, начал рвать на себе куртку и рубашку. Мы с Саммерли так развеселились, что даже не могли помочь ему. Наконец нам кое-как удалось обнажить могучий торс Челленджера (обхват груди пятьдесят четыре дюйма по мерке портного) и поймать клеща, который запутался в дебрях чёрных волос, покрывавших его грудь, и не успел причинить ему никакого вреда. Оказалось, что кругом все кусты кишат этой гадостью, и мы решили перенести стоянку на другое место.


Аргонавты:

цитата

Але чому в Галі неприємно затерпла ліва нога, наче вона її пересиділа? Що то за дурні новини?
Мимоволі Галя помацала ногу біля коліна, де вона нібито трошки навіть опухла, — і скрикнула від несподіванки. її пальці наштовхнулися на якусь ґулю завбільшки з кулак.
— Ой! — пролунав її зляканий голос.
— Що трапилося, Галю?
Дівчина мовчки дивилася на свою ліву ногу. Біля коліна на ній сиділа дивна незграбна істота. Вона була кругла, наче булька, але темно-червоного, навіть вишневого кольору, що різко вирізнявся на синій тканині її шаровар. Істота сиділа нерухомо, її короткі товсті лапи вп’ялися в тканину.
— Струсоніть ногою, Галю, звалиться! — крикнув Сокіл, підбігаючи до неї.
Ні, це не допомогло: огидна істота цупко трималася на нозі. Ван Лун узяв шомпол, яким чистив гвинтівку, і спробував зіштовхнути неприємного гостя з ноги. З цього також нічого не вийшло. Але Ван Лун за цей час устиг роздивитися шестиногого незнайомця.
— Вважаю, це кліщ, — спокійно промовив він. — Насмоктався крові, дуже роздувся. Галю, прошу, не хвилюйтеся. Зараз усе зроблю.
Шомполом він підчепив і відірвав від тканини шаровар одну лапу кліща, потім другу, третю, не даючи їм знову вчепитися. Нарешті, кліщ упав на підлогу, безпорадно перебираючи в повітрі лапами. Бліда, наче крейда, Галя нервово і злякано терла ногу обома руками: як же вона не почула, коли кліщ почав кусати її?..
Ван Лун вмілими спритними рухами закотив шаровари на лівій нозі дівчини. Ось вона, малесенька ранка біля коліна! Звідси кліщ смоктав кров.
— І ви не відчували нічого, Галю? — здивовано спитав Микола Петрович.
Галя сердито трусонула головою: коли б то вона відчувала!
— Немає нічого дивного, — заспокійливо промовив Сокіл. Він уже взяв з аптечки дезинфікуючу рідину і обмивав нею ранку на нозі Галі. — Цілком можливо, що ця порода кліщів насамперед випускає якийсь сік, виділення своїх залоз. Такий сік анестезує тіло в місці укусу, робить його нечутливим до болю. Свого роду пристосування організму…
Він говорив веселим, життєрадісним тоном, мабуть, бажаючи заспокоїти Галю, відвернути увагу дівчини, яка дуже розхвилювалася. Галина розуміла це: звичайно, Вадим Сергійович дуже дбайливий і милий!
— Я і потім також не помітила б, — сказала вона збентежено, — коли б не затерпла нога. От тоді я й звернула увагу… А він не отруйний, цей кліщ?
— Ні, ні, що ви! — заспокоював її Сокіл, заліплюючи ранку пластирем. — От і все, для хвилювання вже немає причин. Звичайно, кліщ не отруйний. Згадується мені, в природі взагалі не існує отруйних кліщів… на Землі, я маю на увазі. Але й тут, мабуть, також немає. А от як ця погань з’явилася тут в каюті? Адже не з Землі ми його привезли?
— Можливо, пробрався крізь люк, коли ми з Ваном виходили чи поверталися, — висловив припущення Риндін.
— Хм… трудно уявити собі, адже кліщі дуже малорухливі істоти, — заперечив Сокіл. — Ну, Галиночко, розвеселіться, люба! Зрозумійте, нічого особливого по суті не сталося. Трохи вкусив вас кліщ. Ван зняв його. Ранку промито, заліплено. І все, більше нема чого думати. У житті й не таке трапляється. Навіщо звертати увагу на такі дрібниці? Та я на вашому місці вже забув би про все. Подумаєш, вкусив якийсь мізерний кліщ! Дрібниця!
— Дозволю собі зауважити: ще одна така дрібниця сидить на вашій власній нозі, Вадиме, — пролунав незворушний голос Ван Луна, який спокійно закурював свою улюблену люльку, тепер уже без сторонньої допомоги.
— Де? Де? От мерзота! — аж підскочив стривожений Сокіл. Він люто вдарив себе рукою по нозі. Обличчя його перекосилося від гримаси огиди. З-під руки бризнула кров. Різкий удар роздавив кліща, який сидів на нозі. Вадим заметушився: — Де дезинфекція? Куди я поставив пляшку? Мерщій треба промити! Чорти ж його знають, що то за кліщі… насправді, як неприємно, бридко…
— Гадаю, не варт звертати увагу, друже, — попихкуючи люлькою, так само спокійно говорив Ван Лун, явно копіюючи попередню мову Сокола, звернену до Галі. — Трохи вкусив вас кліщ, трохи ви вбили його. Дрібниці. Зовсім, гм, дурниця, чи не так?
Сокіл сердито поглянув на Ван Луна, проте змовчав. Зате Галя сміялася на весь голос. Вона розуміла чудово, що не має права сміятися, адже Вадим Сергійович говорив тоді все це, щоб заспокоїти її, підбадьорити… Але вже надто смішно він одразу змінився, коли діло торкнулося його самого.


Ситуация — один к одному — только Владко ещё и растянул её на вдвое больший объём...
Вторую сцену искать не буду — эту легко было найти по слову клещ — а по каким словам искать вторую — я не вспомню...
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 11:44  
eXteSy

цитата eXteSy

"Сивий капітан" — також застаріле і практично калька дилогії Жюль Верна "Робур-завойовник" і "Володар світу".

Таки да — что-то общее есть. Правда, я у Жюль Верна читал только вторую книгу.

цитата eXteSy

"Агронавти Всесвіту" — цікаво. Звісно, з наукової точки зору застаріле і глави про встановлення червоного прапора...але все рівно досить захоплююче.

И с этим — абсолютно согласен.
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


гранд-мастер

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 11:47  
querist Ну, коли Левченко серед найвідоміших українських російськомовних фантастів називає Панасенко, Дмитрука, Штерна, Козинець, але забуває про Валентинова, Дяченко, Олді, --


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 11:49  
Штерн — писатель замечательный.
Но вот насчёт именно украинского фантаста...
Владимир Михайлов — выдающийся прибалтийский — не помню я где он жил: в ЛАтвии или в Литве — фантаст.
Равно как и Николай Задорнов — прибалтийский историческитй писатель...
Или Шолом-Алейхем — великий український письменник...
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


активист

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 11:51  
2 Vladimir Puziy

Та чесно кажучи, я матеріалом володію не дуже добре. Критичну оцінку йому не складу. Просто накопав у своїх схронах деякі речі. Вирішив виставити. Раптом там для когось щось корисне знайдеться.


миродержец

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 13:44  
querist , щиро дякую за посилання на статті про українську фантастику. Вони дозволили мені згадати декілька цікавих імен.
Це, звичайно, Олександр Тесленко і Олег Романчук(який вже на жаль фантастику не пише).
Тому:
том 18. Олександр Тесленко Повісті і оповідання
том 19. Олег Романчук Зоряний кристал Роман. Оповідання.
Я їх одразу не згадав, тому що "Зоряний кристал" мені раніше здавався трохи зміненим переспівом "Бузкового кристалу" О.Мєєрова.
Про Д.Бузька та інших фантастів мені зараз щось важко згадати.
Читав лише "Кришталеві дороги" М.Дашкієва(це перероблений варіант книги Д.Бузька "Кришталевий край").
М.Дашкієв, взагалі, інколи переробляв чужі книги. Так, він переписав за В.Бабулу "Сигнали Всесвіту" і книга стала набагато кращою.
З фантастів кінця ХХ століття варто згадати Г.Л.Олді, А.Валентинова і М.і С.Дяченків. Але які у них твори кращі?
Vladimir Puziy , Левченко, скоріш за все просто перелічив україномовних фантастів.
ЯэтоЯ , все понятно с Владимиром Владко. Но все таки он — патриарх, много сделал для украинской фантастики. Есть еще у него подзабытая повесть "Позичений час".


гранд-мастер

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 14:14  

цитата ЯэтоЯ


Штерн — писатель замечательный.
Но вот насчёт именно украинского фантаста...


Украинский -- это ведь не только потому, что пишет на украинском языке. ;)

цитата tarasovich09

Левченко, скоріш за все просто перелічив україномовних фантастів.


%-\ Почитайте статтю. ;-)


гранд-мастер

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 14:16  

цитата querist

Вирішив виставити. Раптом там для когось щось корисне знайдеться.


І правильно зробили. Просто я, на жаль, надто добре уявляю, що і чому саме так пишуть деякі "ображені" україномовні фантасти.

Але це тема давня і, гадаю, хоч тут у неї не варто заглиблюватися. ;-)


миродержец

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 14:22  
Нажаль, не дуже добре знайомий з україномовною фантастикою, проте пам’ятаю, яке враження на мене здійснила в свій час книга Марини Соколян "Кодло".
Звісно, читав і Дереша, і Іздрика, і Андруховича, у якого є досить незвичні фантасмагорії, але то ближче то постмодерністських ігор, а саме фантастики мені майже й не траплялося.


философ

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 16:03  
З фентезі українського (написаного українською) я прочитав тільки кілька речей:
Тарас Завітайло. трилогія "Зброя вогню", "Діти Пралісу", "В тіні янгола смерті" (кожна десь приблизно по 100 сторінок). Як на мене, занадто просте і дитяче, бракує описів, філософії і психології героїв, деталізації.
Наталя Тисовська "Останній шаман". Особисто мені не дуже, читати можна. Двом знайомим сподобалося дуже.
Остап Кушнір "Поява чародія" (подав заявку, але ще обробляється). Класичне фентезі. Особисто мені "прохідний" твір, а от друг від нього просто в захваті. Все ж таки, думаю, варто на нього звернути увагу.
Костянтин Когтянц " Обре, сховайся добре!".(подав заявку, але ще обробляється). Сподобалося, елементи фентезі вплетені в реальні історичні події, цікаво читати.

Планую згодом прочитати (вже маю паперове видання) Костянтин Когтянц "Покохати відьму" (подав заявку, але ще обробляється), а також Володимир Аренєв "Магус" (в кінці серпня має з інтернет-магазину прийти).


активист

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 16:58  
До речі, не забуваймо про Василя Кожелянка!!! Добрий сатирик, "альтернативник", на жаль, уже покійний. "Дефіляда в Москві", "Тероруім", "Конотоп", "Срібний павук", по-моєму, — чудові речі.
А ще ж є Володимир Єшкілєв.


миродержец

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 17:17  

цитата querist

До речі, не забуваймо про Василя Кожелянка!
Читав у нього лише "ЛжеNostradamus", вже майже не пам’ятаю сюжет, проте пам’ятаю свої абсолютно позитивні враження від читання.


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 19:22  
tarasovich09

цитата tarasovich09

ЯэтоЯ , все понятно с Владимиром Владко. Но все таки он — патриарх, много сделал для украинской фантастики.

Ну дак я ж с этим и не спорю.
Я просто привёл примеры — что заимствования — действительно были.
Ну дак и были они — не только у него — а особенно на раннем этапе...
В конце концов были они и даже в 60-70-е — тут из мэтров и патриархов — сразу вспоминаются Гансовский и Булычёв...

Я агииитрую вовсе не против Владка — а против Сивого капітана - за Аргонавтов.
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 19:24  

цитата tarasovich09

том 18. Олександр Тесленко Повісті і оповідання

Насчёт Тесленка я тут своё мнение писал — но — это моё мнение.
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 19:25  
Vladimir Puziy

цитата Vladimir Puziy

цитата ЯэтоЯ

Штерн — писатель замечательный.
Но вот насчёт именно украинского фантаста...


Украинский -- это ведь не только потому, что пишет на украинском языке. ;)


Ну, тогда надо определиться:

цитата

Украинские фанатсты — кто они...
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 19:27  
Vladimir Puziy
А вообще-то — что до Штерна: Войдёт Эфиоп - мне же лучше — тогда и я войду в Антологию украинской фантастики...
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


магистр

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 19:30  
А если уж брать так широко — то почему бы не вспомнить Феликса Кривина.
Писатель — замечательный, а местами — и просто гениальный.
И фанатстические вещи были у него.
Правда — одно но — у него фантастические вещи с лучшими — это два непересекающихся множества...
Хотя, если к фантастике млжно отнести Учёные сказки и Божественные истории — тогда будет самое оно.
–––
"Это я" М. Щербаков;
"Я - это я" Л. Сергеев; "Ну, чего там спрашивать: нравится - не нравится!" А. Мирзаян


миродержец

Ссылка на сообщение 29 июля 2012 г. 21:38  
ЯэтоЯ , чем же вам так "Сивий капітан" не по душе? Сюжет увлекательный, образ Эрнана Рамиро неоднозначный. Куда уж до него одномерным, картонным героям "Аргонавтів". А автомобиль "Люцифер" каков! Особенно меня поражали его плавательные и летные качества.
Прилететь в тюрьму, успеть до казни, спасти Педро Дорильо — очень эффектный эпизод!
Замечательны сатирические образы Мигеля Хуанеса и Хуана Кабанероса. Их усилия по поимке и борьбе с Рамиро просто забавляют, их внутренние монологи, полные цинизма, выдают низменность их натур.
А литературные отсылки какие!
"Молодой человек читает Бласко Ибаньеса? Похвально!"
Благодаря В.Владко я отыскал в свое время Бласко Ибаньеса, познакомившись с его романами "Кровь и песок", "Нагая маха".
Нет, достаточно увлекательная для своего времени книга!
Страницы:  1  2  3  4  5 [6]  7  8  9 ... 15 16 17 18 19

Вы здесь: Форумы fantlab.ru > Форум «Произведения, авторы, жанры» > Тема «Обсуждение украиноязычной фантастики [укр.]»

 
  Новое сообщение по теме «Обсуждение украиноязычной фантастики [укр.]»
Инструменты   
Сообщение:
 

Внимание! Чтобы общаться на форуме, Вам нужно пройти авторизацию:

   Авторизация

логин:
пароль:
регистрация | забыли пароль?



⇑ Наверх